На самому краю болота, де світ тоне у тиші, стоїть самотній будинок. Там живе сама Смерть. Її оселя — простора й тиха, наповнена книгами Життя. Сторінка кожної книги — відлуння чиєїсь історії. Смерть не поспішає. Вона заварює собі ароматну каву, гортає газету і часом замовляє ароматичні свічки, що заповнюють кімнату ледь вловимим запахом спокою.
Проте її руки не знають відпочинку — вона пише останні глави в книгах Життя, завершуючи кожну історію без пристрасті чи жалю. Смерть — лише спостерігач. Вона не карає і не милує. Вона глуха до наших благань, байдужа до наших сліз. Вона просто існує. Завжди поруч і дивиться на світ Живих.
А без неї не можна. Інакше як тоді відчувати справжню цінність життя?
У книзі, щоб примирити людей зі Смертю, мені довелося олюднити останню. Так, книги вийшли трохи фантастичними. Але не треба хвилювань. Тут не буде забобонів або чаклунства. Смерть не впливатиме на долі людей. Та й навіщо? З цим чудово справляються інші фактори.
Електронна книга у форматі PDF.Мова: українська і російська (посилання приходить одразу на дві мовні версії)